А ви помітили, яка дивовижна осінь цьогоріч? А небо? А листя? А світло? :)

Кухонні розмови... зазвичай важливі... Про що? Про сенс буття, про державний устрій, про справедливість, про єдину на світі жінку, про дружбу, про заповітну мрію... просто розмови з "вішанням топорів", читання в голос... Розмови за горнятком чаю, кавою, грузинським вином, горілкою...
В різні часи розмов на кухні то більше, то менше. Он, востаннє пік кухонних розмов був в революцію (ага, сьогодні "День свободы от забот" - по tv нагадали). І ось зараз знову побільшало, тільки інших. Феклуша ходить на йогу, досліджує чакри, займається самоаналізом... самі цікавинки переказує нам - всі потроху починаємо копатись в собі, в стосунках між людьми. Розкопуємо застарілі невирішені конфлікти, щоправда рішень досі не знайшли :) А у Федька - яскрава "криза середнього дитинства" :) - ще один привід для психологічних досліджень.
Цікаво.
Усвідомила, що всередині, в душі, гармонії маю значно більше, ніж зовні. Я спокійна наодинці з собою, а зовнішній світ розбурхує той внутрішній спокій - то тішить, то обурює. Але зараз я думаю, що це добре. І нірвана поки що не видається мені тим, чого варто прагнути...

Фотографії війни і стихійних лих - найбільш суперечливі, але, мабуть, і найбільш виразні.
Колись я сказала, що мені подобаються фільми про війну, за що почула кілька різких фраз про те, як взагалі можна любити
будь-що про війну...
Про фотографії з війни не можу сказати, що я їх люблю дивитись, тобто не більше за інші фотографії. Але цікаво. Складати своє уявлення про ті події. А якщо абстрагуватись від суті зображеного - трапляються просто фотографічно цікаві кадри.
Ось, дякуючи одному північному сусіду ;) натрапила:





Там ще багато цікавих. З гелікоптерами, з солдатами в "могилках"... Варто подивитись.

Після побутової хімії я взялась за дослідження ринку косметики. В мене взагалі-то потреби не великі, але вимоги до якості доволі високі. В мене було два критерії відбору. Перший - це екологічність, а другий - підтримка вітчизняного виробника. Знайти ідеальні поєднання цих двох факторів майже неможливо, але хоча б спробувати.

Моїй бабці 95 років. Років 20 тому вона втратила зір. Мабуть то катаракта, чи щось таке. Але напевно невідомо, бо до лікарів вона не ходить та й ніколи не ходила. Усі болячки все життя лікувала тільки соняшниковою олією і валер'янкою...
Так ось, в останні роки вона почала знову потроху бачити. Спершу почала помічати світлі й темні плями. Зараз потроху впізнає людей і навіть розрізняє гроші. То може то зворотній процес? Тобто зір може відновитись сам собою, без ліків і лазерів... тільки не кожний може дожити до того часу...

Читали "Денискові оповідання" Федькові перед сном. Реготали всією сім'єю так, що будили найменшенького :) Шкода, що книжечка так швидко закінчилась... Здається оригінал російською мовою довший. Треба буде почитати ще й в оригіналі. Хоча український переклад гідний.

( Вертикали - 10 лет! )
Десятилетие празнуем по адресу: Челябинская 7 А (Школа джазового и эстрадного искусств)
19 декабря 2009 года, начиная с 16:00
Вход 30 грн.
Контактный телефон 096 374 7003

Луїджи. Холст, акрил
а також
Луїжди. Lego

Так, дехто (не будемо тицяти пальцями) фанат :) Але фанатіє не так від Луїджи і навіть не від Маріо, а від піксельної графіки :)

Давно не фотографувала для душі. Вдома фоткаю лише моїх мужиків та Фьоклині поробки, а на вулицю систематично забуваю захопити фотоапарат... Щоб якось зрушити з місця і вирватись із цього замкненого кола, знимкую хоча б на мобілку.

Поряд з нашим домом нарешті добудували багатоповерхівку. Там зараз все таке неприродньо рівне, чисте... якби ще дочекатись цікавого світла - можна ловити геометрію.

Гуляти з малими на вулиці - одне задоволення. Вулиці порожні, в парку - людей п'ять. Це при тому, що зазвичай перша половина дня на Троєщині - суцільний дитячий садок - на вулицях орди мамашок з візочками.
І оскільки ми почуваємось добре (тьфу-тьфу-тьфу), а віруси на морозному повітрі почуваються набагато гірше ніж люди, то прогулянки наразі чи не найбезпечніше заняття :)
Ось, лазили по деревах:

Від мультового режисера захопливого детективу "Де наша корівка?"...
вперше на великому екрані!
новий фільм з ще більш закрученим детективним сюжетом "Шукати баранця"... :)

Не знаю, чи писала колись про нашу альтертанивну медицину, ось в розпалі епідемії хочу поділитися :) Називається метротерапія. Не від слова метрО, а від мЕтро, тобто μετρέω з грецької «вимірюю».
Так ось, якщо якось нездужаєте, першим ділом треба виміряти температуру. Як не допомогло - виміряти тиск. Якщо розібрало настільки, що вже й це не допомагає - зважитись, виміряти зріст, порахувати пульс. У найбільш критичних випадках - визначити об'єм тіла за архімедовим методом (зануренням у ванну з подальшим збиранням вихлюпнутої води). Можливі також локальні лікувальні процедури - вимірювання об'єму талії, стегон, грудей, голови тощо :) Допомагає безвідмовно і, що характерно - від усіх хвороб!

Але наші урядники пішли далі... не можна недооцінити такий чудовий протиепідемічний засіб як марлева маска. Просто таки панацея - як ми досі жили без них...
Та перш ніж спустити ті мільйони тонн марлі, може краще б вже запровадили маски "Доктор Чума" - було б, принаймні, веселіше і, зрештою, точно дієвіше... А яких стріт-фоток колоритних можна назнимкувати!... (Кому що, а курці - просо :)
Хто не знає "Доктор Чума" - це такі венеціанські маски, з довгим дзьобом. Їх носили лікарі в часи чуми. В довгий ніс насипали різні лікарські засоби, ефірні олії, що запобігали зараженню.

Бувайте здорові!
(Пішла вигадувати заняття з малими на три тижні - поки садочок буде закритий)

Сьогодні зранку гуляла 2 години з таким освітленням, яке одразу наштовхує на думку звідки виникло слово "світлопис". От тоді і треба було знімати "Троєщину такою, якою вона не є"... Але фотік у мене відлежувався вдома, нажаль. (Пора вже нарешті записати його у перелік найнеобхідніших речей, які завжди мати при собі і не вестися на всілякі "та що там фоткати")

Ловила мобілочкою скалки того світла...

Скільки коштує безкоштовна медицина?

Обидва рази народжувала в Київському пологовому будинку №6 на П. Запорожця.
В 2005 році офіційний благодійний внесок у випадку природніх пологів становив 100 грн. Списку медикаментів на пологи не видавали. Після пологів дещо купляли самі, але, наприклад, окситоцин кололи безкоштовно. До того ж в 2005 після пологів видали мінімально необхідну аптечку для догляду за дитиною - зеленку, ватні палички, пероксид водню, марлю, бинтик, крем, ще багато якихось дрібничок. І медаль :) новонародженого киянина.
В 2009 - благодійний внесок у випадку природніх пологів становив 700 грн (якщо цей пологовий будинок закріплений за місцем реєстрації, то, здається, 500 грн. Але Троєщина не має свого пологового будинку). Платна палата - окрема, з можливістю відвідування - 2000 грн. За партнерські пологи (з чоловіком) треба ще доплачувати - скільки не знаю, таке питання у нас не виникало.
Разом із підписанням обмінної карти видають перелік необхідних речей і медикаментів, що необхідно мати з собою на пологи. В аптеці зі знижками мені той списочок обійшовся приблизно в 300 грн. Ну і після пологів також - ще десь 200 грн. Аптечку на цей раз не давали - тільки пробнички pampers, huggies і шапочку "Наша ряба" - але я на ту лекцію не ходила, тому обійшлися і без подарунка.
Тобто природні пологи (не кесарів розтин) офіційно обійдуться не менш як в 1200 грн. Держава просить вважати це безкоштовним.

В дитинстві любила книжку "Тореадори з Васюківки".
Можливо тому тепер у мене і Теодори, і Васюківки :)

Ну от, в моєму житті однією Кривошеєчкою стало більше :)

Завод "Радикал"

Як ви вважаєте чи достатній це привід аби звільнитися з контори, розрашованої на території заводу, якщо всі інші умови праці (зарплата, колектив, час на дорогу) - влаштовує?

Ну що ж, не минуло й двох тижнів як з вітрянкою ми розпрощались, доволі легко. Федько сьогодні пішов в садочок. Ще трохи зеленкуватий. Вже двічі його купали, але він усе ніяк не відмивається :) Перший раз купали в розчині марганцівки - зеленого хлопчика в рожевій водичці... поки не посинів :)
Зате одяг і постіль відіпралась - оцим порошком ;)

Від Флоренції ми чекали багато, але дістались до неї вже трохи втомлені, тому багато в чому вона так і залишиться "містом №4", але оця місцинка - сад Боболі - лишила самі приємні враження. Саме тут Сьо знайщов Італію, яка йому снилась :)